Час створення Одеської областіспівпав з періодом активізації роботи з ліквідації неписьменності середдорослого населення та всеобучу дітей. Зусилля педагогічних колективів булиспрямовані на виконання вимог Постанови Центрального Виконавчого Комітету і Урядувід 14 серпня 1930 року «Про загальне обов’язкове початкове навчання». Накінець 1937 року практично всі діти шкільного віку були охоплені навчанням. Уселах було здійснене загальне обов’язкове початкове навчання, в містах – семирічне.В містах і селах будувалися нові шкільні приміщення, відкривалися нові школи.Тільки за 1932-1937 роки кількість середніх шкіл збільшилася у 8,4 рази. В1940-1941 навчальному році на Одещині діяли 1143 школи, в яких майже 13 тисячвчителів навчали 282 тисячі дітей, у 45 професійних школах і технікумахнавчалося 12,6 тисяч студентів, а у 18 вищих навчальних закладах – 17,1 тисячістудентів.

Створювалися позашкільніосвітньо-виховні заклади. В 1936 році в колишньому палаці графа Воронцовавідкрився Палац піонерів, згодом такі ж палаци і будинки відкривалися в іншихмістах і районних центрах. У вересні 1940 року їх налічувалося 34. В Одесіпрацювали обласний Будинок художнього виховання дітей, станція юних натуралістів,дитяча технічна станція.

Розвивалась вища освіта. Якщо до1917 року в Одесі функціонували всього три вищі навчальні заклади, то в 1940році їх налічувалося вже 18.

У ці роки в Одесі діяли Український генетико-селекційнийінститут (відкритий 1928 року), Український науково-дослідний інститутвиноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова (відкритий у 1931 році на базідослідної станції), а в 1936 році відкрито Український експериментальнийінститут очних хвороб (пізніше ім. В.П.Філатова). У 1940 році в Одесі діяли вже20 науково-дослідних інститутів.

Значна увага надавалась зміцненнюякісного складу педагогічних працівників. Вчителів тоді готували Одеськийдержавний університет (з 1945 року - ім. І.І.Мечникова) та Одеськийпедагогічний інститут (з 1945 року - ім. К.Д.Ушинського), а з метою якіснішоїпідготовки вчителів початкових класів на базі педагогічних шкіл були відкритітри педагогічні технікуми (Одеський, Балтський, Первомайський ).

У 1939 році в Одесі відкриваєтьсяінститут удосконалення вчителів, в якому зосереджується вся робота з підвищеннякваліфікації педагогічних кадрів. Інститут став центром методичної роботи,організації впровадження кращих педагогічних технологій, позакласної тапозашкільної роботи з дітьми.

Чорною сторінкою в розвиткуосвіти Одещини стала Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років. З початкомокупації припинили роботу всі навчальні заклади області. За період з 1941 по1944 рік окупанти повністю знищили приміщення 122 загальноосвітніх шкіл, 6музичних шкіл, навчальний корпус інституту інженерів цивільного і комунальногобудівництва, його студентський гуртожиток, частково-електротехнічний інститутінженерів зв’язку, науково-дослідні інститути гідротехніки і меліорації,холодильної промисловості, механічний і автомобільний технікуми, вище морськеучилище. В ці страшні роки до Румунії було вивезено: із державного університету– обладнання фізико-математичного та географічного факультетів, всілабораторії, унікальні експонати геологічного і палеонтологічного музеїв; змедичного інституту – цінне обладнання, апаратуру і інструментарій; з індустріальногоінституту – обладнання фізичної лабораторії, 18 верстаків та інше ціннеобладнання, з інституту інженерів водного транспорту – наукові посібники тарентгенівську лабораторію з дослідження металів; з консерваторії – всіінструменти, ноти, кращі меблі, кабінет звукозапису.

Великих збитків зазнала освіта ічерез втрату значної кількості науково-педагогічних та педагогічних кадрів, якіполягли на полях війни.

Трагічною сторінкою в історіїосвіти Одещини, як і всієї країни, стали 30-50 роки, коли репресивна політикатоталітарної держави почала винищення освітянських кадрів.

Заарештовували, як правило, найбільшпрацездатних людей віком від 20 до 50 років. За роки репресій було арештованомайже 400 освітян. Всі вони перенесли нелюдські знущання, змушені були даватина себе брехливі свідчення, аби позбавити себе від подальших тортур і врятувативід знущання своїх рідних і близьких. Вищу міру покарання отримали 159 осіб,серед них – 15 жінок із 49 репресованих.

Серед репресованих були українці(150), росіяни (61), болгари (21), поляки (8), білоруси, гагаузи, вірмени таінші.

Серед жертв тоталітаризму були ікерівні працівники: два завідуючі облвно (Ісаєв І.С., Коваленко Н.П.),заступник завідуючого облвно (Брусиловський І.Н.), два завідуючі відділами облвно(Каневський Н.С., Вірський О.П.), завідуючі та інспектори районних та міськихвідділів освіти.

Після звільнення Одещини віднімецько-фашистських загарбників відновлюється робота навчальних закладів. Напочаток 1944-1945 навчального року в області вже функціонувало 1285 шкіл в якихнавчалося 192897 учнів. У 1948 році було завершено відбудову всіх зруйнованихсередніх і початкових шкіл.

1949 року в області в основномубуло завершено перехід до загального обов’язкового семирічного навчання.

У 1954 році шкільна мережаОдещини поповнилася закладами освіти приєднаних до Одеської області районівліквідованої Ізмаїльської області. Вона щорічно розширювалася за рахуноквідкриття нових семирічних і середніх шкіл, поліпшувалася їх матеріальна база.Тільки за роки семирічки в області споруджено 314 нових шкіл, 578 навчальних майстерень,138 спортивних залів.

Особливо великі зрушення сталисяв задністровських районах області, де за часів румунських бояр було всього 153школи, в тому числі 7 середніх, а кількість учнів становила всього 45612.Десятки тисяч бідняцьких дітей не могли відвідувати школу. Серед дорослогонаселення налічувалося 100 тисяч неписьменних і 63 малописьменних. У 1967-1968навчальному році тут уже діяла 291 школа, в тому числі 101 середня, а кількістьучнів досягла 126 тисяч. Крім того, працювали 9 заочних середніх шкіл, 34 школиробітничої і сільської молоді, в яких навчалося 34 тисячі чоловік.

Особливо великі зміни можнапростежити на прикладі Ренійського району. На початку ХХ століття в Рені були лишедві початкові школи та трикласне чоловіче училище, а закінчували їх тількиодиниці. Так, у 1906 році училище закінчило всього 6 учнів. Не кращим булостановище і за часів боярської Румунії. Після визволення міста і району усерпні 1944 року почалася розбудова нової системи освіти. Вже в 1946 роцітільки в місті працювали 6 загальноосвітніх шкіл, будинок піонерів, дві школиробітничої молоді, музична і спортивна школи. Лише в школах працювало 230вчителів.

Після війни відновили і розширилидіяльність вищі навчальні заклади Одещини. На всіх відділеннях вузів у1967-1968 навчальному році вже навчалося 84 тисячі студентів.

Активізувалася роботаспеціалізованих шкіл. Естетичне виховання дітей засобами образотворчогомистецтва здійснюється в Одеській художній школі імені К.К.Костанді. Більше 30її вихованців були членами Спілки художників України.

Залучення дитини до музичноїкультури та формування естетичного ставлення до дійсності – це переважаючийнапрям у гармонійному розвиткові. Музика вводить дитину у чарівний світрадісних переживань, відкриває йому шлях естетичного опанування життя. Середнюмузичну школу засновано в 1893 році. В ній навчаються талановиті діти, котріприсвятили себе музиці. Випускники продовжують своє навчання у державнійконсерваторії імені А.В.Нежданової, музичних училищах та музично-педагогічнихфакультетах вузів. У стінах школи імені Столярського навчалися такі видатнімайстри мистецтв як Еміль Гілельс, Валерій Климов, Галина Олейниченко, ОленаБучинська та інші, що принесли визнання українській музичний культурі.

Після війни в областівідкриваються дитячо-юнацькі спортивні школи, які стали осередками роботи зрізних видів спорту. Багато випускників стали переможцями чемпіонів України таколишнього СРСР, Всесвітніх студентських ігор, а такі як ГеоргійМондзолевський, Едуард Сибиряков, Віктор Михальчук, Олександр Білостіний та інші– Олімпійськими чемпіонами.

Потужний поштовх у розвиткуосвіти Одещини дав прийнятий у 1959 році Закон «Про зміцнення зв’язку школи зжиттям і про дальший розвиток системи народної освіти в УРСР».

Відповідно до цього Закону вобласті створена нова структура освіти (восьмирічні і одинадцятирічні школи).

На 5 вересня 1966 року в областіфункціонували:

-1045 шкіл, в яких навчалися 354тисячі учнів;

-36 шкіл-інтернатів різних типівз 10 тисячами учнів;

-145 шкіл робітничої і сільськоїмолоді з 58 тисячами учнів.

За п’ятиріччя з 1966 по 1970 рікв області:

- побудовано 217 типових шкіл на72209 учнівських місць;

- побудовано 126 окремихнавчальних корпусів на 27473 учнівські місця;

- добудовано 269 класних кімнатна 8651 учнівське місце;

- побудовано 381 дитячий садок на34240 місць;

- добудовано 208 спортивнихзалів;

- добудовано 192 шкільні їдальні;

- добудовано 361 навчальнамайстерня;

- введено в дію 68 пришкільнихінтернатів;

- обладнано 461 навчальнийкабінет;

- побудована 621 квартира длявчителів сільської місцевості.

У післявоєнні роки відновиласяпрактика проведення учительських з’їздів, на яких обговорювалися основніосвітянські проблеми. В роботі їх брали участь представники Одещини. Другийз’їзд вчителів України відбувся в 1959 році, наступні – у 1968, 1977, 1987роках. Всесоюзні з’їзди вчителів відбулися у 1968, 1978, 1988 роках. НаТретьому всесоюзному з’їзді вчителів 1978 року було оголошено Указ ПрезидіїВерховної Ради СРСР про присвоєння групі вчителів високого звання ГерояСоціалістичної Праці. Серед них – вчительці української мови та літературисередньої школи № 32 міста Одеси Войтенко Ніні Юхимівні.

У всі повоєнні роки держававідзначала кращих педагогічних працівників, нагороджуючи їх орденами тамедалями, присвоюючи їм почесні звання “Заслужених ...”

Тільки в 1986 році 36 працівниківВУЗів і середніх спеціальних навчальних закладів були нагороджені орденами імедалями, а серед працівників шкіл і профтехучилищ більше 100 осіб. За весьпіслявоєнний період більше ніж 180 працівникам шкіл і професійно-технічнихучилищ присвоєно почесні звання “Заслужений вчитель України” та “Заслуженийпрацівник освіти України”.

З 1984 року в областіактивізувалася робота з реалізації основних напрямків удосконалення загальноосвітньоїі професійної школи.

Серед них:

- створення умов для охопленнянавчанням у школі дітей шестирічного віку;

- переведення середніх шкіл наодинадцятирічний термін навчання;

- зміцнення навчально-матеріальноїбази освіти;

- вжиття заходів щодо оснащенняшкіл комп’ютерами і вивчення у школі основ інформатики і обчислювальноїтехніки.

У кінці 80-х, на початку 90-хроків минулого століття в педагогічних колективах активно обговорювалися ідеїпро створення закладів освіти відповідно до здібностей дітей, їх бажань ізахоплень. Одним із перших таких закладів став Рішельєвський ліцей, який гостинновідчинив свої двері учням у 1989 році. Після його відкриття розпочавсяінтенсивний процес диференціації навчально-виховних закладів, в областіз’являються заклади нового типу, впроваджуються нові педагогічні технології танауково-методичні досягнення. Значну допомогу в цьому освітянам став надаватинауково-методичний журнал “Наша школа”, перший номер якого вийшов у 1993 році.Одеський інститут удосконалення вчителів став центром обговорення кращихпедагогічних технологій. При ньому в 1994 році для сільських освітян відкритосанаторій-профілакторій.

Ідеї реформування освіти відобласного центру пішли ланцюжками до міст і районних центрів, а від них – докожного педагогічного колективу, і наслідки дали про себе знати. Нині вОдеській області функціонує 912 загальноосвітніх навчальних закладів, в якихнавчається більше 230 тисяч учнів.

Навчально-виховний процес в усіхзагальноосвітніх закладах забезпечують 22329 вчителів. Крім того, виховнуроботу у 604 дошкільних закладах та 179 навчально-виховних комплексах «школа -дитячий садок» забезпечують 6757 педагогічних працівників.

Обласний гуманітарний центрорганізовує роботу з туризму і краєзнавства, еколого-натуралістичної,природоохоронної, дослідницької, конструкторської і науково-технічноїтворчості, а також Одеського територіального відділення Малої академії наук.

Професійно-технічна освітаобласті є складовою системи безперервної освіти і тісно пов’язана із загальноюсередньою освітою, ринком праці та економічними структурами Одеського регіону.В 47 професійно-технічних училищах, у тому числі 7 вищих, близько 2 тисячвикладачів та майстрів виробничого навчання навчають 17,7 тисяч учнів, готуючикваліфікованих робітників за 169 простими та інтегрованими професіями.

Вищі навчальні заклади Одещинизабезпечують фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку,здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їхніхпокликань, інтересів та здібностей. Всього в Одеській області діє 57 вищийнавчальний заклад І-ІV рівнів акредитації, в тому числі 49 – державної та 8недержавної форм власності.